Zero Budget Natural Farming (ZBNF) – Безбюджетне натуральне агровиробництво в Індії

ZBNF - це набір методів ведення сільського господарства, що став також основою  селянського руху в Індії. Він базується на адаптації традиційних для країни фермерських методів, а в центрі його  - індійська корова, історично невід’ємна частина індійського сільського життя. Метод спрямований на скорочення прямих витрат фермерів та стале використання природних ресурсів, таких як вода, рослинні рештки, коров’ячі гній та сеча. Технологія вимагає меншої обробки ґрунту та повної відмови від використання неорганічних добрив і хімічних засобів захисту рослин.

 

Методика ZBNF досягла широкого розповсюдження в південній Індії, особливо у штаті Карнатака, де виникла. За твердженням лідерів руху, на національному рівні кількість фермерів, які використовують ZBNF, може складати мільйони; і це було досягнуто без будь-якої офіційної організації руху, платного персоналу або навіть наявності банківського рахунку. Учасники руху - це здебільшого фермери, а також невелика кількість міських жителів, які нещодавно переїхали в сільську місцевість. Більшість фермерів походять із середнього селянства - вони володіють землею та економічно незалежні.

 

Засновник руху та розробник методу - Субхаш Палекар, колишній вчений у галузі сільського господарства, розчарований шкідливими наслідками зеленої революції на його власному сімейному фермерському господарстві. На державному рівні рух ZBNF має мережу координаторів-добровольців. На місцевому рівні - самоорганізована динаміка і  неформальна діяльність. Основною централізованою діяльністю, організованою волонтерами, є навчально-тренувальні табори, які проводить Палекар, до 5 днів по 8 годин занять. Кількість відвідувачів коливається від 300 до 5000 фермерів.

 

Чотири стовпи ZNBF:

  1. Ферментована мікробна культура у вигляді суміші коров’ячого гною та ферментованої коров’ячої сечі. Вона забезпечує поживними речовинами, але головне, діє як каталітичний агент, що сприяє життєдіяльності мікроорганізмів у ґрунті, а також підвищує активність дощових черв’яків; допомагає запобігти грибковим та бактеріальним інфекціям рослин. Суміш потрібно вносити лише протягом перших 3 років перехідного періоду, після чого система стає самопідтримуваною.
  2. Рідина для обробки насіння, розсади або будь-якого посадкового матеріалу, яка захищає молоді корінці від грибка та інших захворювань. Рідина складається з коров’ячого гною (потужний природний фунгіцид), коров’ячої сечі (сильна антибактеріальна рідина) та вапна.
  3. Мульчування може бути трьох видів: ґрунтове - для захисту верхнього шару ґрунту - сприяє аерації та затримці води в ґрунті; органічне –рештки  будь-якої живої істоти (рослин, тварин тощо) для поліпшення вмісту поживних речовин; та живе -  вирощування суміші різноманітних культур на одному і тому ж полі, для фіксації необхідних елементів у ґрунті (наприклад, бобові фіксують нітроген, а рис і пшениця постачають інші елементи, такі як калій, фосфати і сульфати).
  4. Водяна пара – комбінація зрошення та аерації – створення умов, коли в ґрунті присутні як молекули повітря, так і молекули води, що значно зменшує потреби у воді для зрошення.

 

Інші важливі елементи методу:

  1. Сумісне вирощування культур. Палекар докладно пояснює, які асоціації сільськогосподарських культур та дерев добре працюють у південноазіатському контексті.
  2. Канави для збору дощової води. Палекар докладно пояснює, які викопувати  канави, щоб сприяти максимальній ефективності вирощування різних культур.
  3. Місцеві види дощових черв’яків. Палекар виступає проти використання вермікомпосту. Він стверджує, що відродження місцевих глибоких ґрунтових дощових черв'яків за рахунок збільшення органічної речовини є найбільш рекомендованим.
  4. Коров’ячий гній. Палекар вважає найбільш ефективним використання гною від місцевої індійської корови - Bos indicus (горбата корова), що має вищі концентрації корисних мікроорганізмів у порівнянні з європейськими породами корів, такими як Гольштейні.

 

У 2016 Палекар був нагороджений четвертою найвищою цивільною нагородою в Індії за розвиток свого методу сільськогосподарського виробництва, що було важливим визнанням для руху ZBNF. А в 2019-2020 роках Індія вперше внесла розвиток використання ZBNF до свого об’єднаного бюджету.

 

Ольга Ігнатенко,
Інформаційний центр «Зелене досьє».

За інформацією:
ZBNF, FAO
Sauhabh Tripathi, Shruti Nagbhushan and Tauseef Shahidi "Zero Budget Natural Farming for the Sustainable Development Goals Andhra Pradesh, India", Council on Energy, Environment and Water, January 2018

Фото DownToEarth